Слово не горобець... Може й не вилетіти

  • середа, 31 травня 2017 р.

    Волонтер розповіла шокуючу історію про родину біженців із Донецька

    Волонтер та координатор київського центру допомоги біженцям Леся Литвинова розповіла в Facebook про дивовижну сім'ю біженців із Донецька, які дуже потребують допомоги.Пише znaj.ua
    Дивовижна ця родина тим, що вони, як вважають самі, "живуть у райю" і "у них все є". І це незважаючи на те, що всі члени сім'ї важко хворі, а живуть вони на околиці Запоріжжя на зйомній квартирі, радіючи тому, що там немає грибка і є штори, подаровані волонтерами. 
    Надія, жінка, на якій тримається вся сім'я, важко хвора: їй потрібна пересадка печінки, оскільки цироз, викликаний аутоімунним захворюванням повністю її зруйнував. При цьому у Надії ще й другий діагноз : волохато-клітинний лейкоз.
    Надія мало що може їсти – в неї варикоз судин шлунка і стравоходу, горлові кровотечі та рідина в черевній порожнині.
    При цьому у неї є син Дмитро, який також страждає від важких недуг. Двадцятирічний хлопець веде себе, як маленька дитина – у нього глибока розумова відсталість (під час пологів його, слабенького і недоношеного, тягнули щипцями за голову, а ще до року він переніс кілька важких операцій). Крім того, у Діми атопічний дерматит. У хороші дні Діма просто покритий корочками і постійно чухається, у погані – здається, що з нього живцем зняли шкіру. Люди на вулицях сахаються від нього, тому мамі доводиться скрізь ходити з довідкою і показувати її, щоб пояснити людям, що це не заразно.
    У Діми є бабуся, мама Надії, яка страждає від хвороби Альцгеймера. Вона ховає по кутах продукти, тікає з дому і нескінченну безліч разів ставить одні й ті ж запитання. Однак дочка не хоче її здавати в інтернат, бо "це мама".
    Життя Діми і бабусі повністю залежить від Надії. Їх не можна залишати одних в квартирі. Тому родина ходить скрізь разом.
    Живуть вони, м'яко кажучи, скромно. У квартирі всюды стоять лічильники, тому економиться вода до останньої краплі: посуд миється в каструлі, у ванній кімнаті під краном стоїть тазик – всю цю воду використовують для технічних потреб.
    "Я ні на що не скаржуся. Знаєте, як буває, люди погано живуть? Ви не уявляєте. А у мене все є. І ліки, і квартира. І ось у церкві мені днями дали безкоштовних кісток - можна буде суп зварити", - процитувала Надію волонтер і додала, що після цього жінка щиро продемонструвала копита, що самотньо лежли в морозилці, як свідоцтво того, що у неї все добре.