Слово не горобець... Може й не вилетіти

  • пʼятниця, 12 травня 2017 р.

    Космічні таємниці США: навіщо Америці секретний орбітальний шатл?

    7 травня в США, на космодромі, що розташований на мисі Канаверал у штаті Флорида, приземлився вкрай таємничий літальний об'єкт.
    Про нього невідомо майже нічого: ні як його розробили та створили, ні скільки він коштує, ні навіщо він аж цілих два роки поспіль літав на орбіті навколо Землі. Відома лише його назва – "Космічний літак Boeing X-37B". Оце й усе. Насправді ж, цей літак, можливо, найпрогресивніший літальний апарат у цілому світі.Пише 24tv.ua

    "Що це було? Мабуть, НЛО!"

    У сучасному світі, насправді, навряд чи можна пересуватись цілком таємно. Навіть у космосі. Так вийшло і з таємничим американським шатлом-безпілотником X-37B: як його не ховали, а все ж таки він був помічений – не якимось хитрими розвідницькими приладами і не спостерігачами потенційних ворожих країн, а простим астрономом-любителем – у шкільний телескоп, у вигляді малесенької блимаючої цяточки світла на нічному небокраї. Цей любитель навіть швиденько порахував параметри його орбіти тай виклав їх, як нині годиться, в інтернет: "НЛО" "швендяв" навколо Землі на висоті від 300 до 360 км, під кутом у 38 градусів до екватору.
    Відео приземлення орбітального безпілотного літального апарату
    Ця карколомна космічна подорож продовжувалася аж цілих 717 днів, 20 годин та 42 хвилини – або, простіше, два роки, з травня 2015 року, коли його було виведено на орбіту ракетою-носієм з того ж мису Канаверал. Що робив на орбіті цей літак – цілком невідомо. Відомо лишень, що цей політ – не перший. Вперше X-37B піднявсь у космос ще в 2010-му році, й тоді він провів над Землею 674 дні.
    Хоча в наші дні подорожі до навколоземної орбіти й перестали вже бути чимось аж надто чудовим та хвилюючим, все ж таки про запуски до космосу зазвичай відомо. Цього ж разу все відбувається з точністю до навпаки: американські військові роблять таємничий вигляд та відмовляються відповідати на питання схвильованих журналістів, посилаючись на державну таємницю. Офіційно відомо лише, що шатл благополучно приземлився і американські військово-повітряні сили цим фактом страшенно пишаються – вони так самі сказали. Окрім того, керівник проекту, підполковник ВПС США Рон Фелен, додав, мовляв, ця місія вчергове побила рекорд тривалості перебування на орбіті.
    Про існування цього шатлу, насправді, відомо вже давно – існує навіть невеличкий рекламний ролик про нього, який було знято на замовлення будівника, компанії Boeing. Відомо, що він є безпілотним, що має електромотори і що люди до нього можуть наближатися лише в костюмах потужного протихімічного захисту, тому що пальне, яке він використовує, є надзвичайно токсичним. На вигляд X-37B схожий на дещо зменшену версію керованих космічних шатлів на кшталт нещасного "Челенджера" – такі машини сумлінно виконували свою службу в американській космічній програмі з 1984 аж до 2011 року. Завдовжки він 8,8 метрів – тобто вчетверо коротший за звичні шатли.
    Будова космічного літака X-37B

    Але всі оці подробиці не дають відповіді на головне, найцікавіше й найпекучіше запитання, яке ставлять нині журналісти: яким було його завдання? Навіщо він "вештався" орбітою аж два роки поспіль і чому про це не було жодного офіційного повідомлення – на відміну від інших запусків американських космічних кораблів, про які преса дізнавалася завжди заздалегідь? Більш того – досі було відомо, що за часів Барака Обами фінансування космічних програм США було настільки суттєво скорочене, що шатли на орбіту взагалі не запускалися і американські астронавти були змушені платити Кремлю, аби той "підкинув" їх до міжнародної космічної станції МКС своїми ракетами. А виходить, що все це не так, і весь цей час (з 2010 року!) у Америки були свої шатли, та ще й безпілотники, яких в тих же росіян чи європейців немає взагалі? Для чого ж така таємничість?

    "Теорії змови" та "зоряні війни"

    Цивільні експерти з космічної техніки впевнені, що X-37B (або, як його ще називають, ОТВ – від абревіатури Orbital Test Vehicle) транспортував два роки тому під час старту "на спині" ракети-носія Atlas-4 якийсь корисний вантаж. Дехто, "по секрету" розповідає, що, буцімто, то був новітній іонний двигун, якого випробували в космосі. Інші – про "космічний пластик" та будматеріали для майбутніх військових супутників зв'язку, які не можна буде ні помітити, ані прицілитися по них, аби збити. Але все це – чистісінькі спекуляції. Так само, як чутки, які очікувано поповзли інтернетом: про те, що на борту все ж таки – потай! – перебували астронавти, які змонтували на орбіті потужну лазерну гармату.
    Більш вірогідною здається версія, що X-37B, окрім всього іншого, виконував якісь експериментальні завдання для величезного дослідницького відділення ВПС США. Адже в Америці нині існують цілих три, незалежні одна від одної, космічні програми: державна цивільна, державна військова та ще й з недавньої пори – приватна, славетного Ілона Маска. І всі ці три колективи мають між собою не так вже й багато спільного. Вони не співпрацють, а конкурують, і військові в цій гонці – якщо не найпередовіші, то вже традиційно – найтаємничіші. В американській військовій космічній лабораторії Air Force Research Lab, яка розташована на авіабазі Паттерсона в штаті Огайо, працюють понад 5 тисяч співробітників. Її річний бюджет – 2,5 млрд доларів. Це, наприклад, майже вдвічі більше, ніж бюджет цивільних космічних дослідників із німецького Товариства Макса Планка.
    З такими грошима можна експериментувати та гратися досхочу. Таким чином, військові дослідники з США кілька років тому й справді розробили здоровенну космічну лазерну гармату, яку примудрилися змонтувати на фюзеляжі звичного пасажирського авіалайнера Boeing 747. Щоправда, та гармата не могла стріляти, бо елементи живлення для неї були більші, ніж вона сама, і для них вже не залишилося місця.
    А от проект X-37В, схоже, виявився успішним. Два роки поспіль в космосі – досі на таке не був спроможним жоден керований космічний шатл, бо вони повинні були нести рідкий водень та ще й кисень, аби обслуговувати власні паливні елементи для електропостачання. Х-37В натомість має власні сонячні батареї, які він розкриває в космосі і закриває, сідаючи на Землю. Він сам себе забезпечує електрикою, та ще й протягом довгих років. Тому керовані шатли могли залишатися в космосі максимум 18 днів, а цей провів там загалом майже чотири роки.
    Х-37В може перебувати у космосі декілька років

    Нині армійські вигадники з Огайо кажуть, що скоро вже збудують такий же шатл, але з місцями для шести астронавтів. І тоді, мовляв, американцям не доведеться більш ні наймати російських "таксистів", аби дістатися космічної станції, ані взагалі користуватися космічними станціями – вони зможуть потрапити на орбіту, провести там тривалий час та повернутися додому в одному й тому ж самому кораблі.