Війна війною, а бізнес за розкладом
Питання про те чи потрібно підтримувати зв'язки з окупованим Донбасом швидше зводитися до поділу українського суспільства на дві точки зору - патріоти всіляко перешкоджають таким відносинам, а ділові люди намагаються вести з анексованою частиною України певні комерційні відносини. З одного боку за два з половиною роки не було прийнято офіційне рішення української влади про те, що на Донбасі йдуть бойові дії, а війська РФ є військовими окупантами. Адже в разі військового вторгнення, згідно з нормами міжнародного права, за окуповану територію повністю несе відповідальність військовий агресор. Але паралельно з цим невизнанням окупації звучать заклики в наданні гуманітарної і економічної допомоги українцям, які в силу обставин опинилися на окупованих територіях. До сих пір немає чіткої державної політики - чи потрібно економічно підтримувати окуповані території Донбасу. Активісти ж стверджують, що будь-які економічні зв'язки лише допомагають затягувати рішення військового конфлікту на Донбасі і підтримують існування незаконних утворень ДНР-ЛНР.
Як відомо, будь-яка війна передбачає вигоду тих, хто займається комерцією. Тому деякі ділові люди з обох сторін лінії військового розмежування АТО відразу вловили ідею, що на цьому можна непогано заробляти. І тут вступають в силу інтереси не тільки українських олігархів, які звикли робити швидкі гроші на спекулятивних операціях. Справа в тому, що Україні необхідне вугілля марки антрацит, яке до цих пір добувають на окупованій території Луганської області. Таке економічне співробітництво з окупованим Донбасом розв'язує руки тим бізнесменам, хто має старі зв'язки з окупованою територією і чітко розуміє, на чому саме можна робити гроші. Тому нерідко на окуповану територію ОРДЛО з української території відправляються цілі ешелони будматеріалів, продуктів, а у відповідь хтось отримує те, що називають контрабандою або фальсифікатом. Адже безліч українських бізнесменів десятиліттями звикло працювати з контрабандною продукцією, фальсифікованим спиртом, сигаретами. Але крім того з окупованого Донбасу в Україну йде потік наркотиків і нелегальної зброї. Ось і виходить, що «війна війною», а бізнес регулярно шукає теми і лазівки, щоб отримувати свій навар від спекулятивної торгівлі або контрабанди.
Блокування залізниці як відповідна міра активістів «Самопомочі»
Через багато років спочатку конфлікту на Донбасі спроби активістів почати блокування залізниці яка веде в Луганську область виглядають як занадто запізнілі. Тут криється певний особистий конфлікт сторін. Є версія, що дії активістів, в рядах яких присутні політики від партії «Самопоміч», є такою собі відповіддю на те, що лідера цієї партії і мера міста Львова Андрія Садового намагаються представити, як невмілого господарника. Деякі експерти стверджують, що проблеми з вивезенням сміття з вулиць Львова в якійсь мірі є причиною саботажу його політичних конкурентів у Верховній Раді. У Львові зараз склалася екологічна ситуація, коли місцевій владі не має куди вивозити сміття.
Спочатку мер Львова Андрій Садовий домовлявся про прийом львівського сміття на різних українських полігонах. Але з якогось моменту цей процес по ряду причин став ускладненим. В результаті сміттєві баки Львова стали знову переповнюватися відходами. Здавалося б, що ця проблема вийшла за рамки міської та стала буквально національною екологічною катастрофою. Але при цьому Садовій не отримав ніякої допомоги або сприяння від українського уряду. Крім того, проблема надмірного сміття стала приводом для низки акцій протесту среди общественности та у львівській міській раді. Зараз Садовій стверджує, що львівське сміття готові прийняти з десяток польських міст і це навіть може принести бюджету Львова прибуток. Адже нібито за це сміття іноземці будуть навіть платити гроші. Але хороша ідея з вивезенням сміття в Польщу має ряд проблем на законодавчому рівні. Якби вивезти сміття в Польщу було б так просто і вигідно, то усі кому не лінь, почали б вивозити сміття за кордон.
Ось і виникло питання в якому лідер «Самопомочі» втрачає не тільки свої рейтинги, як невмілий градоначальник, а крім того він знижує рейтинги популярності своєї парламентської партії. Так що існує версія, що блокування залізничних шляхів, що ведуть до окупованого Луганську, це відповідна міра активістів «Самопомочі» на ненадання міру Садовому допомоги у вирішенні екологічної сміттєвої катастрофи. Стверджувати про достовірність цієї версії так само важко, як і відкидати її можливість.
Звичайно, є і більш патріотичне пояснення блокування залізничних шляхів. Таким чином, активісти нібито можуть прискорити процес «деокупації» Донбасу. Адже за деякими даними утримання анексованих Росією територій Донбасу обходиться Кремлю в щорічні розтрати до 1 мільярда доларів. А всі хто торгує з окупованим Донбасом, на думку активістів, допомагають військовому агресору вести війну проти України. Але акції блокування залізничних шляхів повинні входити в стратегію, яку веде український уряд, а не виглядати, як тимчасовий протизаконний захід. Адже блокування транспортних шляхів українськими активістами має сенс лише в разі пред'явлення певних зрозумілих вимог, та передбачає чіткий план подальших дій. І схоже, що ці вимоги будуть озвучені і виконані кулуарно, а активістів в цій ситуації використовують, як інструмент досягнення певних політичних цілей.
Зрозуміти чого саме домагаються активісти буде нескладно, але для цього потрібно буде відстежити, які зміни в політичному житті України відбудуться вже після розблокування залізниці Луганськ - Лисичанськ - Попасна в районі станції біля Гірничого-Золотого. А поки можна лише будувати чергові версії та гадати - для чого це робиться.