Як відрізнити реального ветерана Другої світової від того, що лише хоче ним здаватись? (відео)

Переважна більшість УБД – не ходячі або практично не ходячі. Так шо побачивши ветеранів, а тим більше УБД на параді – знайте, це: ветерани НКВС, придушення повстання в Угорщині, Чехословаччині, а також бійці невидимого фронту на Кубі, в Ємені, Єфіопії, Анголі, Єгипті, Сирії.

Лише через Кубу пройшли далеко за 10 тис. віськовослужбовців, 60 там і залишилось, їхні тіла навіть в СРСР не доправили.

Не їхня провина. Їх гнали в Угорщину і на Західну Україну, не питаючи згоди. І там чимало трагічних і навіть романтичних історій можна згадати. Але.

Як на мене, ходити на мітинги до Дня Перемоги, та ще й кричати “можемповторить”; брязкати медалями Внутрішніх віськ та КГБ і видаючи себе за ТИХ ветеранів – це неправильно.

І, скажемо так – не дуже красиво з моральної точки зору.
Не мають до Перемоги жодного стосунку власники медалі “40 лет Вооруженных сил СССР”.

А власники медалі “60 лет Победы НКГБ-НКВД-СМЕРШ” викликають лише одну асоціацію: із загороджувальними загонами, що кулементним вогнем гнали наших дідів на мінні поля. Утім, навіть їх уже в більшості немає у живих.

Павло Бондаренко