На злодії як завжди горить шапка, тож не встигли анонсувати акцію, як на 112 каналі одразу озвалась “матеріально зацікавлена особа”, яка збагнула наскільки хочуть обмежити “ринок корупційних послуг” МВС – колишній головний наркомент, а наразі радник Авакова, знаний “фронтовик” Ківа. Вічний наркомент блискуче довів, що колишніми вони не бувають, і що дещо лишається в серці назавжди, попри всі переатестації. Ми почули, що краще б всі ці активісти пішли до армії, що він, Ківа, приведе на акцію воєнкома, який нам всім прямо на місці випише повістки, і що от коли ми відвоюємо на фронті, то він так і бути згодиться послухати наші аргументи.
Ну то навіщо ж так довго чекати? На відміну від Ківи та інших “героїв купянського котла” та “ветеранів оборони Ізюма” дехто з організаторів та симпатиків цієї акції вже давно відвоював на справжніх фронтах (десь в той самий час коли “мусорбати” стояли на тилових блок-постах, пресували волонтерів та в такий спосіб заробляли собі УБД та уникали люстрації), тож можливо пан Ківа послухає наші аргументи?
Взагалі в промові Ківи прекрасне все. Сама погроза “прийти з воєнкомом та виписати повістку” – це щось давно призабуте, з часів моєї “совкової” юності, коли саме цим нас намагались залякати в час студентського страйку 90-го, рухівських мітингів та іншої “антисовєтчини”. Тоді армія гниючої імперії була чимось на кшталт дещо м’якшої заміни тюремному ув’язненню, і для Ківи досі лишається саме цим. Ми, наївні, вважали (та й досі вважаємо, попри всяку ківу), що боронити свою країну від агресора – це честь, а виявляється що для наших правоохоронців це покарання. Ну нащо ж так “палити контору”, пане раднику міністра, нащо ж так демонструвати де Ви та ваші менти насправді бачили нашу війну та нашу країну?..
А з воєнкомами ми таки трохи стикались. Вперше я бачив їх зблизька навесні 2014го, коли за найскромнішою оцінкою понад 140 000 (прописом: сто сорок тисяч) добровольців прийшли до військкоматів з вимогою відправити нас на фронт. Тоді встигли здати без бою лише Крим, все інше ще можна було утримати дуже малою кров’ю, війни у Донбасі ще просто могло не бути – але на заваді стали воєнкоми, які відправили нас всіх по домівках, бо “їм ще припис не прийшов”, а багато з нас взагалі не стояли у них на обліку. Допоки до них “прийшов припис” вже здали Донбас, і відбивати його довелось метр за метром, труп за трупом… В тому, що сьогодні ми щодня читаємо зведення про двохсотих, чимала провина воєнкомів, які діяли за інструкціями мирного часу та впустили в країну війну.
Вдруге я побачив воєнкомів вже під Луганськом, коли ми звільнили Щастя та вели важкі бої на Металісті. Лише тоді обласний воєнкомат нарешті схаменувся та заднім числом “мобілізував” нас до тероборони, щоб якось легалізувати той факт, що “неллегітимний” батальйон “самовільно” веде бойові дії проти окупантів. Ну і на тому дяка, а то он по мого ротного його волинський військкомат взагалі прийшов з повісткою ще на місяць пізніше, коли ми під його командою тримали оборону у повному оточенні у Георгіївці. Ротний попросив дружину скерувати воєнкома до нас, щоб особисто вручити повістку, яке це має бути за інструкцією…
Так що воєнкомів ми не боїмось, пане Ківо. А по суті питання нам також є що сказати. Минулого року (половину якого наркополіцією керував особисто пан Ківа) в Україні засудили всього сімсот наркоторговців (практично всі – абсолютна мєлочьовка, але принаймні їм хоча б інкримінували намір торгівлі). За цей же час за збереження “трави” для особистого вжитку засудили до різних строків ув’язнення 7 000 (прописом: сім тисяч, це не опечатка!) в усьому іншому цілком законослухняних громадян. У абсолютної більшості з них це перше правопорушення, і 5 000 (п’ять тисяч!) з них засуджені за мінімальні кількості, за оті самі пресловуті “п’ять цілих одна десята грама” коноплі. Тобто наркоменти за один, далеко не рекордний, минулий рік зламали долю щонайменше п’яти тисячам – аж ніяк не небезпечним злочинцям, звичайним юнакам та дівчатам (абсолютна більшість засуджених молоді люди, що цілком логічно – ну хто ж направду в юності не скуштував бодай раз травички, якщо вже по чесному говорити?). Після зони вони вже ніколи не будуть такі як до того, і тавро “судимості” назавжди перекриє їм багато життєвих шляхів. До того ж ці п’ять тисяч практично невинних громадян працездатного віку вилучили з роботи чи навчання, та посадили на шию мені та іншим платникам податків. Ми тепер маємо три роки утримувати їх самих, та ще й платити за їхню охорону на зоні “орлам” товариша Ківи.
Як платник податків я не хочу платити за ці розваги наркополіцаїв. Я волію, щоб якщо вже навіть ми досі вважаємо банальне куріння “трави” за щось заборонене (хоч шкоди від неї аж ніяк не більше, а за статистикою навіть набагато менше, аніж від легальних тютюну та алкоголю), то хай би ці хлопці й дівчата сплатили адмінштраф, та жили далі без тавра “злочинців”. Порівняйте самі – п’ять тисяч неоподаткованих мінімумів, які б поповнили бюджет, та п’ять тисяч людей які б далі працювали та платили податки, чи ж п’ять тисяч збиткових для бюджету та втрачених для соціуму зеків? На мою думку, арифметика декриміналізації цілком переконлива, чи не так, пане Ківо? А, ну і до речі про арифметику – як платник податків я не хотів би надалі утримувати за свій кошт наркополіцію, яка замість боротьби з серйозною наркоторгівлею робить собі “планові показники” за рахунок “пятиграмових косячків”.
Слово “ми” я вжив невипадково – ми з добрим десятком фронтових побратимів записали своє відеозвернення, щоправда не знаємо, чи покажуть його телеканали. Отут на Ютюбі можна побачити його, вже у дуже скороченій версії – все просто не лізло у формат короткого ролика:
Так що, пане Ківо, приходьте, випишіть нам свою повістку. Або ж сядьте, помрійте, курніть косячка – може ж таки попустить?..
Бо як казав наш командир розвідвзводу, “коли Господь сотворив Райський сад, він посадив там кущ коноплі – Єві на веселощі, Адаму для філософських роздумів; і було це задовго до виникнення правоохоронних органів…”. Правда, важко не погодитись, пане Ківо?
Євген Дикий