22 травня вшановується пам’ять святителя Миколи. У народі це свято найбільш відоме під назвою Микола Весняний. Обидва Миколи – і Зимовий (19 грудня), і Весняний – погоду встановлюють. “Микола Весняний – з теплом, Микола Зимовий – з морозом”. Цим днем знаменується кінець весни і початок передліття (з 22 травня по 10 червня). На Миколая можуть бути грози, дощі: “Дощ у травні хліба піднімає”.
Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи – “щоб нечиста сила коней не мучила”. В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди:
– Про майбутній урожай вівса судять по поведінці жаб в Миколин день: якщо на Миколу заквакали жаби – хороший буде овес.- Прийшов би Микола, а тепло буде.
– До Миколи кріпись, хоч розіпнись, з Миколи живи не тужи.
– Після Миколи в неділю – червоний посів, саме час сіяти жито: тепло піде, більше холоднечі не буде.
– Не хвалися на Юріїв день посівом, а хвалися на Миколин день травою.
– Велика милість Божа, коли в Миколин день дощик поллє.
– Господарі в цей день виводили коней на першу пашу.
– Держи сіно до Миколи, не побоїшся зими ніколи.
– До весняного Миколи не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте (тобто можна простудитися й померти і на могилі з’явиться вербовий хрест).
– До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
– На Миколи весняного сади картоплю.
– Після Миколи не можна садити баштан, бо зав’язі не буде.
– Прийшов Миколай — коней випасай.
– Як не вбачиш до Миколи колосу — то буде плачу й голосу.