Не було проблем і з польськими прикордонниками. А ось митники чомусь вирішили переконати мене, що проходження кордону – справа складна і відповідальна.
Авто загнали в окремий бокс на повну перевірку.
Виглядає це так. Усіх пасажирів ввічливо, але категорично просять вийти з машини і залишити залу догляду авто. Усі речі з машини необхідно вийняти. Більші сумки віднести на рентген. Усі менші сумки, коробочки і так далі, відкриваються, в них заглядається.
Машину заганяють на підйомник.
Усі двері, багажник та капот відкрити. Вікна опустити. Всередині відкривається усе, що може відкриватися. Піднімаються сідушки на задньому сидінні (я навіть і не знав, що в моїй машині це можливо). Там де це конструктивно можливо – знімаються елементи обшивки. Запаска виймається, машина з усіх сторін простукується, ретельно візуально оглядається.
Враховуючи мою повну безтурботність і готовність та навіть інтерес розбирати до гвинтика власну машину, співробітник митниці поступово втрачав до цього заняття інтерес і завзяття.
Десь посередині процедури він вже шепотівся з колегою, який розбирав по сусідству інший бус:
- Здається, типовий випадок аби причепитися до людини...
- А що, це якийсь бізнесмен? Може наглів?
- Та ні, людина з сім'єю, спокійно себе поводить...
- Гм...
На етапі копирсання в речах митник майже з відчаєм поцікавився:
- А скільки ви везете сигарет?
- Жодної
- Жодної пачки?
- Жодної цигарки.
- Ви не курите?
- Я і не п'ю особливо, тому у нас немає і граму алкоголю теж...
Тут митник не витримав і, вже не приховуючи сміху, видав:
- Так, а навіщо ви взагалі їдете до Польщі?
- На конференцію, – я зробив вигляд, що не зрозумів його іронії.
- Просто у справах, – якось зовсім спустошеним тоном резюмував мій милий митний кат і навіть допоміг мені закидати речі в машину.
Аби я чого не подумав, мене з родиною ще після виїзду з боксу хвилин 20 протримали перед якимось важливим останнім шлагбаумом, за яким була свобода і ЄС. Але і цей шлагбаум волею когось доленосного, але невидимого, зрештою відкрився.
Загалом людей і машин на переході/переїзді – тьма. І я для себе зробив висновок, що поки або власники авто з прибалтійськими і польськими номерами не доконають уряд, або поки навпаки – уряд не доконає власників авто з польськими і прибалтійськими номерами, я до Польщі на автомобілі більше не поїду.
Автор: