На скільки це може врятувати від уже наявної загрози життю, що стоїть і вимагає від людини здати в її "фонд" гаманець, телефон і годинник, сказати, звичайно, складно. Особливо, якщо врахувати, що сама злочинність вже давно відмінно озброєна і екіпірована.
Першопричина
У сучасному світі причин, за якими звичайній людині з метою самозахисту може знадобитися бойова зброя всього три: злочинність (в тому числі тероризм), агресія іншої держави і несправедливі дії держави власної. І ось у чому парадокс, від усіх цих трьох причин, по ідеї, громадянина зобов'язана захистити держава, за допомогою правоохоронних органів і спецслужб, збройних сил і судової системи.
Той факт, що, незважаючи на наявність перерахованих вище інституцій, в нашій країні люди як і раніше не відчувають себе захищеними і хочуть обзавестися вогнепальною зброєю багато в чому є свідченням рівня їх довіри до самої державі, зазначає Валентин Гладких політичний експерт проекту "Слово і діло".
Не вирішення
На тлі цієї невпевненості, за словами експерта і виникає хибне уявлення громадян, що факт наявності легально придбаної зброї сам по собі зможе убезпечити його власника. Більш того, на переконання Гладких, отримавши в розпорядження "вагомий аргумент", деякі українці почнуть охочіше йти на ескалацію конфліктних ситуацій, застосовуючи його там, де раніше знаходилася грань, за якою слідувало б примирення або відхід від небезпеки.
"Зброя - це чисто психологічний фактор, який в першу чергу підтримує впевненість у собі його власника. Але не варто забувати, що далеко не кожен потенційний власник особистої вогнепальної одиниці здатний застосувати її за призначенням. Схильність до насильства властива далеко не всім. Схильність до вбивств - в основному характерна для соціопатів. І я не бачу причини потурати їм" - зазначає Валентин Гладких.
Крім того, на думку експерта, проблема полягає ще й в тому, що легалізація зброї, в результаті, ні найменшим чином не пов'язана з існуючими причинами своєї актуалізації. Криміналітет, апріорі володіє необхідними засобами і без законного дозволу, зможе без особливих проблем розібратися і з озброєними громадянами. Так само як не зможуть непідготовлені "бійці" протистояти регулярним військам агресора або представникам правоохоронних органів, що діють за рішенням суду.
При цьому, як не парадоксально, Гладких підтримує реалізацію прагнень суспільства в цьому питанні, розцінюючи легалізацію в якості уроку, який громадяни України так прагнуть самі собі піднести.
"Дозволити легально купувати зброю варто навіть в порядку експерименту, щоб ті, хто ратують за цю "свободу і право" змогли на практиці переконатися в своїй неправоті. Інше питання, яку ціну ми заплатимо за це. Давайте доведемо все до абсурду. Скасуємо суди і введемо практику лінчування. Чисто, щоб зрозуміти, що такий метод не працює" - аргументує свою позицію експерт.
Мати зброю - ніхто і не забороняв
Ще однією серйозною проблемою, про яку в нашій країні мало хто говорить, є нинішній статус вогнепальної зброї. І ми зараз говоримо не про мисливське або спортивне "спорядження", яке, за наявності необхідних довідок і сейфа, і так на цілком законних підставах може знаходиться у громадянина України.
Як пояснили нам в Українській асоціації власників зброї, на сьогоднішній день в нашій країні не існує закону, який би в принципі регулював оборот вогнепальної зброї. Що, з юридичної точки зору, є підставою вважати, що мати зброю в нашій країні також можна.
"У нас немає чітко прописаного закону, що регулює взаємини в цій сфері. У нас є указ МВС і стаття в Кримінальному кодексі. Проблема в тому, що обидві ці норми - вторинні. Указ МВС - це скоріше правила внутрішнього порядку, які використовують у своїй роботі співробітники правоохоронних органів. Вони залежать від керівника відомства і можуть бути змінені їм на його розсуд. Стаття в Кримінальному кодексі - також не є законом, це, скоріше, штрафні санкції, при чому, не засновані на порушенні конкретної норми законодавства. Просто тому, що цієї норми - немає" - пояснює юрист Іван Чорний.
Законна потреба
Ось і виходить, що за більш, ніж чверть століття незалежності і три роки військових дій на Сході країни, державні діячі так і не спромоглися подбати про питання врегулювання обігу зброї в Україні. Саме ця "законодавча недомовленість" лежить в основі того ж питання про "нагородну зброю". Отже, забігаючи наперед, можна прогнозувати, що саме з цієї причини весь галас, піднятий навколо інциденту з керівництвом МВС, при правильній аргументації - апріорі виявиться не обґрунтованим.
Справедливості заради, варто відзначити, що при кожному наступному інфоприводі, пов'язаному з використанням вогнепальної зброї, "починає ворушитися" і питання про його легалізацію. Мабуть, з огляду на нерозуміння ситуації, що склалася, народні депутати починають створювати законопроекти, які не мають нічого спільного з рішенням самої проблеми. І, замість врегулювання суті питання, вони починають вести дискусії про дозвіл незабороненого.
Цієї точки зору дотримується і експерт з питань безпеки Сергій Шабовта, який звертає увагу ще й на той факт, що незважаючи на відсутність нормативно-правової бази, "законну" зброєю в нашій країні мають не тільки депутати.
"У нас насправді є ще ряд відомств, які на своєму рівні внутрішніми розпорядженнями дають собі право використовувати зброю. Люди, які ні присяг не приймали, навряд чи проходили якісь психо-фізичні тести або навчання - ось це проблема.
Ми отримали яскраве підтвердження того, що держава Україна насправді сьогодні тоталітарна за побудовою управлінської філософії, за придушенням будь-яких демократичних свобод. Тому, що парламент за двадцять з гаком років виявився нездатним почати аналізувати необхідність законодавчого врегулювання обігу зброї цивільного призначення. Сьогодні не існує жодного документа, який законним чином визначав би взагалі функціонування цієї системи" - підтверджує Шабовта.
Ще одна справжня проблема
З незрозумілих причин, особливою популярністю під куполом не користується і ідея внесення в законодавче поле змін, що стосуються нормативів "необхідної оборони". Адже саме ця норма багато в чому - найбільш дискусійна. За словами юриста Івана Чорного, незважаючи на норми Конституції України, проголошуючи право громадянина на власну безпеку і захист свого життя від посягань недоброзичливців, ця норма, що встановлює ступінь "необхідності" захисту власного життя, в більшості випадків обмежує право, дане головним законом країни.
"Якщо до людини в будинок вламуються грабіжники, а вона володіє зареєстрованою мисливською зброєю і використовує її для власного захисту, саме її, швидше за все, притягнуть до кримінальної відповідальності, як це було буквально нещодавно. Більш того, навіть як людина безпосередньо пов'язаний з юриспруденцією, я зараз не можу пригадати жодного випадку, коли вирок був винесений на користь того, хто захищався. Зате, моментально можна привести десяток прикладів, коли людина, що здійснювала право, гарантоване Конституцією - опинялася за гратами (ну або як мінімум отримувала умовний термін за домовленістю з обвинуваченням)" - розповідає юрист.
Легализация оружия
Хоча, тут варто відзначити, що питання нормативів "необхідної оборони" не цікавило законодавців лише до недавнього часу. Після того, як колега Пашинський виявився в "скрутному становищі", депутати все-таки вирішили переглянути деякі нюанси.
Навіть відразу кілька законопроектів внесли в Раду. Ось тільки ці проекти нормативних актів, не просто не вирішують другу нагальну проблему, а, в якомусь сенсі, навпаки - тільки погіршують її. Наприклад, №5609, запропонований депутатом Лапіним, фактично звужує право на необхідну оборону, обмежуючи коло осіб, яких можна захищати в її рамках і йдучи в розріз з Конституцією. Ще один проект - №5609-1, авторства депутата Луценко, на противагу попередньому, пропонує альтернативу розширення повноважень на захист до абсурдних меж, пропонуючи дозволити "самозахист" навіть від "важких образ". Не хочеться проводити аналогій або наводити на думку, але при такому трактуванні, дії депутата Пашинського, можна буде цілком віднести до таких, які мали законне місце.
Проте, не дивлячись на політичну складову і підтекст, за словами екс-керівника Управління по зв'язках з громадськістю МВС Володимира Поліщука, питання про "легалізацію", а вірніше про приведення обігу зброї в законодавче русло, вже зависло у повітрі. Щоправда, за словами експерта, до повного його дозволу - ще дуже довго.
Легализация оружия
"Спростити процедуру отримання зброї в Україні поки не можливо, з тієї простої причини, що самої процедури поки що немає. Для цього потрібен закон, який, як би кому це слово не подобалося, почне легалізацію короткоствольної зброї. Але разом з тим, доведеться змінити цілу купу законів, в тому числі Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекс. Зокрема, горезвісну міру необхідної самооборони" - розповідає Поліщук.
Про Пашинського
Що ж стосується самого "винуватця торжества", який надав ідеальний інформаційний привід, що сприяє суспільній дискусії, швидше за все, особливих ілюзій щодо визнання його винним, за словами Сергія Шабовта, плекати не доводиться.
"Розумієте, в чому справа, в усі роки, якщо копнути і в усьому світі питання про міру перевищення необхідної самооборони, воно завжди було неоднозначним. Визначити цю норму дуже важко. Навіть не дивлячись на те, що в українському слідстві, яке все ще тяжіє до радянської системи, в якій при тяжких тілесних, все-таки була вина того, хто їх завдав.
Насправді, на жаль, практики юриспруденції говорять про те, що ситуація - неоднозначна. Сама інституція необхідної міри захисту - довгограюча карамелька, якою можна розважатися роками. І, найімовірніше, саме в таку "довгограйку" буде спроба це все затягнути. Справа, що здається простою, як калоша, насправді у нас вимагає піврічних вимірювань якихось, оцінок і так далі.
Отримаємо, як і по Княжичах - розмиту і розтягнуту в часі картинку, яка буде йти в далечінь, втрачаючи актуальність" - підсумовує ситуацію експерт.
На прицілі
Ну а тим, хто, через недосконалість нашого законодавства, може виявитися один на один з дулом нагородного пістолета, у експерта з питань безпеки Сергія Шабовти, порада поки тільки одна: "Подібна ситуація для простої людини, вона неймовірно складна. Направлена зброя - це крайність, яка одним натисненням курка може привести до трагічних наслідків. Коли справа дійшла до зброї, потрібно чітко розуміти, що потрібно спробувати знизити рівень напруженості ситуації, а не посилювати його. Непідготовленій людині - дуже складно вийти з ситуації, коли на неї наставили пістолет. Якщо кинутися забирати, майже 100% гарантія, що пістолет вистрелить. Тут краще навіть не побоятися продемонструвати свій переляк".
Паралельні світи (замість висновку)
Завершити матеріал ми вирішили словами політичного аналітика Дмитра Корнійчука, які, на нашу думку, досить непогано характеризують, якого розвитку всіх порушених вище тем громадянам України варто очікувати найближчим часом:
"Політики почали знову не бояться народу. І якщо спочатку (ред.: після Революції Гідності), вони ще хоч якось робили вигляд, що щось змінилося, зараз все повернулося на круги своя. Високопоставлені політики живуть в своєму світі, народ живе в своєму світі і краще їм не перетинатися, тому що, якщо раптом вони десь перетнуться на дорозі, то ми побачимо даний інцидент (ред.: справа Пашинського-Хімікуса) зі стріляниною".
Автор: Юрій Кравчук